Згідно Податкового кодексу України, з підпункту 14.1.147, плата за землю входить до складу податку на майно і складається з двох видів платежів: земельного податку та орендної плати за ділянки, що знаходяться в державній або комунальній власності.
Земельний податок
Відповідно до пункту 269.1 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, паїв (часток), а також землекористувачі, які мають право постійного користування земельними ділянками державної або комунальної власності. Це означає, що земельний податок сплачують лише ті, хто володіє землею або має право на її постійне користування.
Об’єкти оподаткування земельним податком:
- Земельні ділянки, що перебувають у власності.
- Земельні паї (частки), що перебувають у власності.
- Земельні ділянки державної та комунальної власності, які знаходяться в постійному користуванні.
Основою для оподаткування є нормативна грошова оцінка (НГО) земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації (якщо НГО була проведена), або площа земельних ділянок (якщо НГО не була проведена).
Для нарахування земельного податку можуть використовуватися дані з Державного земельного кадастру (ДЗК). У разі відсутності таких даних можна використовувати:
- Дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
- Державні акти, що підтверджують право власності або постійного користування земельною ділянкою.
- Сертифікати на право власності на земельні паї (частки).
- Рішення органів місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі власникам паїв.
- Інші правовстановлюючі документи.
Орендна плата
Орендну плату сплачують особи, з якими органи місцевого самоврядування уклали договори оренди земельних ділянок державної або комунальної власності.
Платники єдиного податку звільнені від сплати земельного податку, але не звільнені від сплати орендної плати за землі державної та комунальної власності (п. 297.1 ПКУ).
Об’єктом оподаткування орендною платою є земельні ділянки комунальної або державної власності, на які укладено договір оренди. Органи виконавчої влади до 1 лютого передають інформацію про орендарів до органів ДПС, після чого виникає обов’язок сплати орендної плати з моменту державної реєстрації договору оренди.
Розмір орендної плати визначається в договорі, однак річна сума не може:
- Бути меншою за розмір земельного податку: для земель, НГО яких проведено, – не більше ніж 3% від їх НГО.
- Для земель загального користування – не більше ніж 1% їх НГО.
- Для сільгоспугідь – від 0,3% до 1% від їх НГО.
- Для земель, НГО яких не проведено, – не більше ніж 5% НГО одиниці площі ріллі по області.
- Перевищувати 12% НГО, за винятком випадків, коли орендар визначається на конкурентній основі.
- Перевищувати розмір земельного податку для пасовищ зі статусом гірських у населених пунктах.
- Якщо в договорі оренди вказано розмір орендної плати, що нижчий за мінімально допустимий, орендар зобов’язаний сплатити орендну плату в мінімально допустимому розмірі.
Подання декларації щодо плати за землю
Базовим податковим періодом для плати за землю є календарний рік (п. 285.1 Податкового кодексу України). Платники самостійно розраховують суму податку на поточний рік станом на 1 січня і повинні подати декларацію до 20 лютого цього ж року.
Форма декларації є спільною як для земельного податку, так і для орендної плати. Однак, якщо сільськогосподарське підприємство є платником обох платежів, воно повинно подавати окремі декларації для кожного з них.
Коментарі